1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304
|
=head1 НАЗВА
virt-cat — показ файлів у віртуальній машині
=head1 КОРОТКИЙ ОПИС
virt-cat [--параметри] -d назва_домену файл [файл...]
virt-cat [--параметри] -a диск.img [-a диск.img ...] файл [файл...]
Застарілий стиль:
virt-cat назва_домену файл
virt-cat диск.img файл
=head1 ОПИС
C<virt-cat> — інструмент командного рядка для показу вмісту C<файла>, який
зберігається у вказаній віртуальній машині (або образі диска).
Ви можете вказати декілька назв файлів. Вміст таких файлів буде
об’єднано. Назви файлів слід вказувати повністю (разом зі шляхом), починаючи
з кореневого каталогу (тобто назва має починатися з «/»).
C<virt-cat> можна скористатися для пришвидшення перегляду файла. Для
редагування даних слід користуватися C<virt-edit>. Для виконання складніших
дій можна скористатися програмою L<guestfish(1)> (див. L</ВИКОРИСТАННЯ
GUESTFISH> нижче).
=head1 ПРИКЛАДИ
Показати вміст файл F</etc/fstab> у віртуальній машині libvirt з назвою
C<mydomain>:
virt-cat -d mydomain /etc/fstab
Пошук нещодавно встановлених пакунків:
virt-cat -d mydomain /var/log/yum.log | tail
Визначення користувачів, які працюють у віртуальній машині:
virt-cat -d mydomain /var/run/utmp > /tmp/utmp
who /tmp/utmp
або тих, які у ній працювали:
virt-cat -d mydomain /var/log/wtmp > /tmp/wtmp
last -f /tmp/wtmp
=head1 ПАРАМЕТРИ
=over 4
=item B<--help>
Показати коротку довідку.
=item B<-a> файл
=item B<--add> файл
Додати I<файл>, який має бути образом диска з віртуальної машини. Якщо у
віртуальній машині декілька блокових пристроїв, вам слід вказати їх усі за
допомогою окремих записів параметра I<-a>.
Формат образу диска визначається автоматично. Щоб перевизначити його і
примусово використати певний формат, скористайтеся параметром
I<--format=..>.
=item B<-a адреса>
=item B<--add адреса>
Додати віддалений диск. Див. L<guestfish(1)/ДОДАВАННЯ ВІДДАЛЕНОГО СХОВИЩА>.
__INCLUDE:blocksize-option.pod__
=item B<-c> адреса
=item B<--connect> адреса
Якщо використовується libvirt, встановити з’єднання з вказаним I<URI>. Якщо
пропущено, з’єднання буде встановлено з типовим гіпервізором libvirt.
Якщо вказати блокові пристрої гостьових систем безпосередньо (I<-a>),
libvirt не буде використовуватися взагалі.
=item B<-d> гість
=item B<--domain> гість
Додати всі диски з вказаної гостьової системи libvirt. UUID доменів можна
використовувати замість назв.
=item B<--echo-keys>
Типово, якщо virt-cat попросить вас ввести ключ або пароль, програма не
відтворюватиме введені символи на екрані. Якщо ви не боїтеся
TEMPEST-нападів, або у вашій кімнаті нікого, окрім вас, немає, ви можете
скористатися цим прапорцем, щоб бачити, які саме символи ви вводите.
=item B<--format=raw|qcow2|..>
=item B<--format>
Типовим значенням для параметра I<-a> є автоматичне визначення формату
образу диска. Використання цього параметра примусово визначає значення
параметрів I<-a> формату диска у наступному рядку команди. Використання
параметра I<--format> без аргументу перемикає програму у режим автоматичного
визначення у наступних параметрах I<-a>.
Приклад:
virt-cat --format=raw -a disk.img file
примусове встановлення формату без обробки (без автоматичного визначення)
для F<disk.img>.
virt-cat --format=raw -a disk.img --format -a another.img file
примусове встановлення формату без обробки (без автоматичного визначення)
для F<diskimg> і повернення до автоматичного визначення для F<another.img>.
Якщо ви користуєтеся ненадійними образами гостьових систем у необробленому
форматі, вам слід скористатися цим параметром для визначення формату
диска. Таким чином можна уникнути можливих проблем з захистом для
сформованих зловмисниками гостьових систем (CVE-2010-3851).
__INCLUDE:key-option.pod__
__INCLUDE:keys-from-stdin-option.pod__
=item B<-m> пристрій[:точка_монтування[:параметри[:тип_файлової_системи]]]
=item B<--mount> пристрій[:точка_монтування[:параметри[:тип_файлової_системи]]]
Змонтувати названий розділ або логічний том до вказаної точки монтування.
Якщо точку монтування не вказано, типовим значенням є F</>.
Визначення точки монтування вимикає інспектування гостьової системи і
призводить до монтування її кореневої системи та усіх її точок
монтування. Тому вам слід забезпечити монтування усіх точок монтування,
потрібних для роботи із файлами, назви яких вказано як аргументи.
Якщо ви не знаєте, які саме файлові системи містяться у образі диска, ви
можете або запустити guestfish без цього параметра і ознайомитися зі списком
доступних розділів, файлових систем та логічних томів (див. команди
L</list-partitions>, L</list-filesystems> і L</lvs>), або скористатися
програмою L<virt-filesystems(1)>.
Третьою (і нечасто використовуваною) частиною параметра монтування є список
параметрів монтування, які використовуються для того, щоб змонтувати
підлеглу файлову систему. Якщо такий список не буде задано, параметрами
монтування вважатиметься або порожній рядок, або C<ro> (другий варіант
використовується, якщо використано прапорець I<--ro>). Заданням параметрів
монтування ви перевизначаєте типовий варіант. Ймовірно, єдиним випадком,
коли вам може знадобитися це, є випадок вмикання списків керування доступом
(ACL) і/або розширених атрибутів, якщо у файловій системі передбачено їхню
підтримку:
-m /dev/sda1:/:acl,user_xattr
Використання цього прапорця є еквівалентним до використання команди
C<mount-options>.
Четвертою частиною параметра є назва драйвера файлової системи, якою слід
скористатися, зокрема C<ext3> або C<ntfs>. У визначенні цієї частини
параметра рідко виникає потреба, але вона може бути корисною, якщо для
файлової системи можна скористатися декількома драйверами (приклад: C<ext2>
і C<ext3>), або libguestfs визначає файлову систему помилково.
=item B<-v>
=item B<--verbose>
Увімкнути докладний показ повідомлень з метою діагностики.
=item B<-V>
=item B<--version>
Показати дані щодо версії і завершити роботу.
=item B<-x>
Увімкнути трасування викликів програмного інтерфейсу libguestfs.
=back
=head1 ПАРАМЕТРИ КОМАНДНОГО РЯДКА У ФОРМАТІ ПОПЕРЕДНІХ ВЕРСІЙ
У попередніх версіях virt-cat можна було використовувати або
virt-cat диск.img [диск.img ...] файл
або
virt-cat назва_гостьової_системи файл
тоді як у цій версії вам слід скористатися I<-a> або I<-d>, відповідно, щоб
уникнути помилок у випадках, коли назва образу диска може збігатися із
назвою гостьової системи.
З міркувань зворотної сумісності передбачено підтримку запису параметрів у
застарілому форматі.
=head1 ФАЙЛИ ЖУРНАЛІВ
Щоб отримати список файлів журналів у гостьових системах, скористайтеся
відповідним інструментом — L<virt-log(1)>. Ця програма може обробляти
журнали у двійкових форматах, зокрема журнал systemd.
Для стеження за вмістом (хвостом) файлів журналу скористайтеся
L<virt-tail(1)>.
=head1 ШЛЯХИ У WINDOWS
У C<virt-cat> передбачено обмежені можливості щодо обробки літерних дисків
та шляхів у Windows (наприклад F<E:\foo\bar.txt>).
Тоді і лише тоді, коли у гостьовій системі працює Windows:
=over 4
=item *
Літери дисків, наприклад C<C:>, замінюються на адреси відповідних файлових
систем на основі даних з регістру Windows.
=item *
Усі символи зворотної похилої риски (C<\>) у шляху замінюються символами
звичайної похилої риски так, щоб libguestfs змогла обробити адресу.
=item *
Шлях до файла, вміст якого має бути показано, визначається без врахування
регістру символів у його записі.
=back
Відомі певні недоліки програми:
=over 4
=item *
Перехід за деякими символічними посиланнями NTFS може здійснюватися з
помилками.
=item *
Точки з'єднання NTFS, які виходять за межі однією файлової системи
використовувати не можна.
=back
=head1 ВИКОРИСТАННЯ GUESTFISH
L<guestfish(1)> є потужнішим інструментом нижчого рівня, яким можна
скористатися, якщо C<virt-cat> не працює.
Використання C<virt-cat> є приблизним еквівалентом такого:
guestfish --ro -i -d назва_домену download файл -
де C<назва_домену> — назва гостьової системи libvirt, а C<файл> — шлях до
файла повністю. Зауважте, що кінцеве C<-> означає «вивести дані до
стандартного виведення».
У вказаній вище команді використано можливість інспектування гостьових
систем засобами libguestfs, отже, вона не працюватиме у гостьових системах,
які libguestfs не може інспектувати, або у довільних образах дисків, які не
містять гостьових систем. Щоб отримати дані файла безпосередньо з образу
диска, скористайтеся такою командою:
guestfish --ro -a диск.img -m /dev/sda1 download файл -
де F<диск.img> — образ диска, F</dev/sda1> — файлова система у образі диска,
а C<файл> — шлях до файла повністю.
=head1 СТАН ВИХОДУ
Ця програма повертає значення 0 у разі успішного завершення і ненульове
значення, якщо сталася помилка.
=head1 ТАКОЖ ПЕРЕГЛЯНЬТЕ
L<guestfs(3)>, L<guestfish(1)>, L<virt-copy-out(1)>, L<virt-edit(1)>,
L<virt-log(1)>, L<virt-tail(1)>, L<virt-tar-out(1)>,
L<http://libguestfs.org/>.
=head1 АВТОР
Richard W.M. Jones L<http://people.redhat.com/~rjones/>
=head1 АВТОРСЬКІ ПРАВА
© Red Hat Inc., 2010–2012
|