File: virt-get-kernel.pod

package info (click to toggle)
libguestfs 1%3A1.44.0-2
  • links: PTS, VCS
  • area: main
  • in suites: bullseye
  • size: 118,932 kB
  • sloc: ansic: 458,017; ml: 51,424; sh: 13,191; java: 9,578; makefile: 7,931; cs: 6,328; haskell: 5,674; python: 3,871; perl: 3,528; erlang: 2,446; xml: 1,347; ruby: 350; pascal: 257; javascript: 157; lex: 135; yacc: 128; cpp: 10
file content (214 lines) | stat: -rw-r--r-- 9,511 bytes parent folder | download
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97
98
99
100
101
102
103
104
105
106
107
108
109
110
111
112
113
114
115
116
117
118
119
120
121
122
123
124
125
126
127
128
129
130
131
132
133
134
135
136
137
138
139
140
141
142
143
144
145
146
147
148
149
150
151
152
153
154
155
156
157
158
159
160
161
162
163
164
165
166
167
168
169
170
171
172
173
174
175
176
177
178
179
180
181
182
183
184
185
186
187
188
189
190
191
192
193
194
195
196
197
198
199
200
201
202
203
204
205
206
207
208
209
210
211
212
213
214

=head1 НАЗВА

virt-get-kernel — видобування ядра і диска в пам'яті з гостьових систем

=head1 КОРОТКИЙ ОПИС

 virt-get-kernel [--параметри] -d назва_домену

 virt-get-kernel [--параметри] -a диск.img

=head1 ОПИС

За допомогою цього параметра можна видобути ядро та initramfs з гостьової
системи.

Формат образу диска буде визначено автоматично, якщо ви не вкажете його за
допомогою параметра I<--format>.

Якщо у гостьовій системі декілька ядер, буде вибрано ядро із найбільшим
номером. Щоб видобути із образу диска ядро з певним номером версії,
скористайтеся L<guestfish(1)>. Щоб видобути із гостьової системи увесь вміст
каталогу C</boot>, скористайтеся L<virt-copy-out(1)>.

=head1 ПАРАМЕТРИ

=over 4

=item B<--help>

Показати довідкове повідомлення.

=item B<-a> файл

=item B<--add> файл

Додати I<файл>, який має бути образом диска з віртуальної машини.

Формат образу диска визначається автоматично. Щоб перевизначити його і
примусово використати певний формат, скористайтеся параметром I<--format>.

=item B<-a> адреса

=item B<--add> адреса

Додати віддалений диск. Формат адреси є сумісним із
guestfish. Див. L<guestfish(1)/ДОДАВАННЯ ВІДДАЛЕНОГО СХОВИЩА>.

=item B<--blocksize> B<512>

=item B<--blocksize> B<4096>

This parameter sets the sector size of the disk image added with I<-a>
option and is ignored for libvirt guest added with I<-d> option.  See also
L<guestfs(3)/guestfs_add_drive_opts>.

=item B<--colors>

=item B<--colours>

Використовувати послідовності символів ANSI для розфарбовування
повідомлень. Ці послідовності типово використовуються, якщо дані виводяться
на термінал tty.  Якщо дані, виведені програмою, спрямовуються до файла,
послідовності визначення кольорів ANSI буде вимкнено, якщо ви не додасте до
команди цей параметр.

=item B<-c> адреса

=item B<--connect> адреса

Якщо використовується libvirt, встановити з’єднання з вказаним I<URI>. Якщо
пропущено, з’єднання буде встановлено з типовим гіпервізором libvirt.

Якщо вказати блокові пристрої гостьових систем безпосередньо (I<-a>),
libvirt не буде використовуватися взагалі.

=item B<-d> гість

=item B<--domain> гість

Додати всі диски з вказаної гостьової системи libvirt. UUID доменів можна
використовувати замість назв.

=item B<--echo-keys>

Типово, якщо virt-get-kernel попросить вас ввести ключ або пароль, програма
не відтворюватиме введені символи на екрані. Якщо ви не боїтеся
TEMPEST-нападів, або у вашій кімнаті нікого, окрім вас, немає, ви можете
скористатися цим прапорцем, щоб бачити, які саме символи ви вводите.

=item B<--format> raw|qcow2|..

=item B<--format> auto

Типовим значенням для параметра I<-a> є автоматичне визначення формату
образу диска. Використання цього параметра примусово визначає значення
параметрів I<-a> формату диска у рядку команди.

Якщо ви користуєтеся ненадійними образами гостьових систем у необробленому
форматі, вам слід скористатися цим параметром для визначення формату
диска. Таким чином можна уникнути можливих проблем з захистом для
сформованих зловмисниками гостьових систем (CVE-2010-3851).

__INCLUDE:key-option.pod__

__INCLUDE:keys-from-stdin-option.pod__

=item B<--machine-readable>

=item B<--machine-readable>=формат

За допомогою цього параметра можна зробити виведені дані придатнішими для
обробки комп'ютером, якщо для цієї обробки використовуються інші
програми. Див. L</ПРИДАТНЕ ДО ЧИТАННЯ КОМП'ЮТЕРОМ ВИВЕДЕННЯ> нижче.

=item B<-o> каталог

=item B<--output> каталог

Цей параметр визначає каталог виведення, куди буде записано ядро і initramfs
з гостьової системи.

Якщо не вказано, типово, дані буде виведено до поточного каталогу.

=item B<--prefix> префікс

За допомогою цього параметра можна вказати префікс для видобутих файлів.

Якщо вказано префікс, програма додасть дефіс (C<->) після префікса і перед
рештою назви файла. Наприклад, якщо у гостьовій системі ядро називалося
C<vmlinuz-3.19.0-20-generic>, його буде збережено як
C<mydistro-vmlinuz-3.19.0-20-generic>, якщо було вказано префікс
C<mydistro>.

Див. також I<--unversioned-names>.

=item B<-q>

=item B<--quiet>

Не виводити звичайних повідомлень щодо поступу.

=item B<--unversioned-names>

Цей параметр впливає на назву файла призначення для видобутих файлів.

Якщо увімкнено, файли буде збережено локально лише з базовою
назвою. Наприклад, якщо ядро та диск у пам'яті у гостьовій системі
називалися C<vmlinuz-3.19.0-20-generic> та C<initrd.img-3.19.0-20-generic>,
їх буде збережено, відповідно, як C<vmlinuz> та C<initrd.img>.

Див. також I<--prefix>.

=item B<-v>

=item B<--verbose>

Увімкнути докладний показ повідомлень з метою діагностики.

=item B<-V>

=item B<--version>

Показати дані щодо версії і завершити роботу.

=item B<-x>

Увімкнути трасування викликів програмного інтерфейсу libguestfs.

=back

=head1 ПРИДАТНЕ ДО ЧИТАННЯ КОМП'ЮТЕРОМ ВИВЕДЕННЯ

Для виведення даних у зручному для машинної обробки форматі можна
скористатися параметром I<--machine-readable>. Додавання цього параметра
робить зручним використання virt-get-kernel з інших програм, графічних
інтерфейсів тощо.

Скористайтеся цим параметром окремо, щоб опитати систему щодо можливостей
виконуваного файла virt-get-kernel. Типово виведені дані виглядатимуть якось
так:

 $ virt-get-kernel --machine-readable
 virt-get-kernel

Виводиться список можливостей, по одній на рядок, і програма завершує роботу
зі станом 0.

Можна вказати рядок форматування для керування виведенням,
див. L<guestfs(3)/РОЗШИРЕНЕ ПРИДАТНЕ ДО ЧИТАННЯ КОМП'ЮТЕРОМ ВИВЕДЕННЯ>.

=head1 ЗМІННІ СЕРЕДОВИЩА

Опис інших змінних середовища, які стосуються усіх програм libguestfs,
наведено у розділі L<guestfs(3)/ЗМІННІ СЕРЕДОВИЩА>.

=head1 СТАН ВИХОДУ

Ця програма повертає значення 0 у разі успішного завершення і ненульове
значення, якщо сталася помилка.

=head1 ТАКОЖ ПЕРЕГЛЯНЬТЕ

L<guestfs(3)>, L<guestfish(1)>, L<guestmount(1)>, L<virt-copy-out(1)>,
L<http://libguestfs.org/>.

=head1 АВТОР

Richard W.M. Jones L<http://people.redhat.com/~rjones/>

=head1 АВТОРСЬКІ ПРАВА

Copyright (C) 2013-2020 Red Hat Inc.