1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362
|
Сивоок
сам
доглядав
як
варилася
смальта
для
великих
мозаїк
які
мав
викладати
добирав
належних
кольорів
чаклував
над
красками
варив
проварював
розтирав
для
золотої
смальти
снісарі
виковували
тонюсінькі
листочки
золота
потім
воно
закладалося
поміж
двох
платівок
скла
навічно
заварювалося
іноді
коли
треба
було
тоншої
смальти
золотий
листочок
просто
прилютовувався
до
споду
скляного
кубика
щоб
урозмаїтити
відтіння
золотої
смальти
Сивоок
стосував
не
саме
тільки
золото
а
й
електрон
або
ж
біле
золото
тобто
сплав
золота
з
сріблом
іноді
бралися
навіть
листочки
міді
яка
давала
спокійніше
сяйво
смальту
варили
довго
багато
людей
перепробував
Сивоок
на
тому
ділі
йшли
до
нього
охочі
босі
без
шапок
бідні
обідрані
несміливі
він
учив
їх
працював
разом
з
ними
жив
з
ними
в
нужді
й
клопотах
розповідали
вони
йому
про
нужду
ще
більшу
про
те
як
було
голодно
колись
а
ще
голодніше
стало
нині
бо
все
поглинає
церква
люди
кинули
поля
й
борті
пішли
на
будування
а
тим
часом
їхні
хижі
десь
валяться
заростають
бур’яном
поля
і
що
то
буде
що
ж
то
буде
навіть
у
часи
ліпші
хліб
вживано
не
щодень
а
тепер
тільки
й
бачили
що
ріденьку
затірку
та
капусту
та
ріпу
сіль
була
розкошами
її
не
клали
в
страву
а
лизали
грудку
по
обіді
про
м’ясо
й
не
згадувано
Сивоок
ділив
на
всіх
своїх
помічників
і
ту
належність
що
йому
припадала
від
князя
але
розумів
що
нагодувавши
десятьох
однаково
не
нагодує
тисяч
повторювалося
те
саме
що
бачив
багато
літ
у
Візантії
чим
більше
й
розкішніше
будовано
тим
біднішим
і
обдертішим
ставав
народ
довколишній
бо
все
мав
винести
на
своїх
плечах
своєю
працею
своїми
нестатками
й
обмеженнями
заплатити
за
пиху
і
славу
божу
антропоси
рятувалися
від
похмурих
видінь
і
од
відчаю
в
молитвах
старіші
з
них
не
маючи
більше
сподівань
приймали
чернецький
постриг
ось
уже
й
тут
у
києві
заснували
вони
коло
самої
Софії
на
місці
свого
поселення
монастир
святого
Георгія
на
честь
князя
Ярослава
і
Міщило
втулився
туди
ігуменом
але
Сивоок
зостався
зі
своїми
людьми
не
міг
він
визнати
цього
жорстокого
бога
від
якого
ціле
життя
тільки
страждав
і
поневірявся
власне
по
загибелі
Ісси
втратив
замилування
до
щонайдрібніших
радощів
і
вдоволень
жив
тепер
тільки
великим
ділом
свого
життя
жив
у
барвах
у
їхньому
світінні
у
їхньому
співі
|